Embedded Files
Споруди ти пристрої локомотивного й вагонного господарств, пункти технічного обслуговування її екіпірування рухомого складу та інших споруд мають постійно бути в справному стані. Особи, які відповідають за технічний стан у локомотивному й вагонному господарствах, спеціальний рухомий склад, повинні забезпечувати виконання встановленого обсягу перевезень, ефективне використання рухомого складу, високу якість ремонту й технічного обслуговування з дотриманням періодичності їх виконання, підвищення рівня механізації та автоматизації робіт, раціональне використання матеріальних ресурсів.
Розміщення і технічне оснащення територій для ремонту і стоянок спеціального рухомого складу, пунктів технічного обслуговування, майстерень, екіпірувальних пристроїв та інших споруд і пристроїв локомотивного й вагонного господарств визначаються керівником підприємства.
Споруди та пристрої локомотивного і вагонного господарства являють собою комплекс виробничих і побутових приміщень, оснащених відповідним технологічним обладнанням, у комплексі зі зв’язаними з ними залізничними коліями і територією.
Їх основне призначення полягає в забезпеченні всього комплексу робіт з утримання, технічного обслуговування, ремонту парку локомотивів і вагонів для забезпечення безперебійного обслуговування промислового підприємства.
Структура локомотивного господарства включає:
- дільницю з ремонту локомотивів (локомотивне депо, пункти технічного обслуговування і ремонтний персонал);
- локомотивну службу (локомотивні бригади, машиністи інструктори, чергові по депо та ін.);
- дільницю екіпірування локомотивів (пункт приймання га видачі паливно-мастильних матеріалів, піскосушильні та піскозаправні пристрої, обслуговуючий персонал та ін.).
Структура вагонного господарства також включає: дільницю з ремонту вагонів (вагонне депо), пункти технічного обслуговування та інші ремонтні бази з відповідним ремонтним персоналом.
Локомотивні і вагонні господарства промислового транспорту, на відміну від магістрального, не є самостійними господарськими одиницями, а входять до складу локомотивних і вагонних служб, що є структурними одиницями залізничних цехів підприємств. На великих підприємствах чорної металургії, як правило, локомотивні і вагонні служби об'єднані в цех рухомого складу.
Локомотивні та вагонні депо є одними з найбільших споруд локомотивних і вагонних служб. Залежно від роду локомотивів, що обслуговуються, депо можуть поділятися на тепловозні та електровозні, якщо парк локомотивів кожного типу досить великий для завантаження ремонтного обладнання.
Однак на підприємствах з невеликим парком рухомого складу створюються, як правило, об'єднані локомотивно-вагонні депо, куди найчастіше включають також запасні частини до кранів на залізничному ходу та великих колійних машин.
Ремонтне господарство рухомого складу на промислових підприємствах проєктується і будується відповідно до будівельних норм і правил, на основі передових методів експлуатації рухомого складу, впровадження комплексної механізації, застосування агрегатного методу і автоматизації процесів ремонту з метою зниження матеріальних і трудових витрат при забезпеченні необхідного рівня якості ремонту.
Розміри ремонтних будівель приймаються з урахуванням програми ремонтів і типів рухомого складу відповідно до типових уніфікованих прогонів і секцій. Кількість і розміри ремонтних стійл вибираються відповідно до програми ремонту, типів рухомого складу, змінності роботи депо та інших факторів.
Локомотивні господарства промислових підприємств міністерства поділяються на категорії залежно від кількості локомотивів, що знаходяться в експлуатації, і видів виконуваних ремонтів
Таблиця 5.1 – Категорія локомотивних господарств залежно від парку локомотивів
Система технічного обслуговування та ремонту являє собою сукупність основних положень і заходів, що забезпечують підтримання рухомого складу в технічно справному і культурному стані відповідно до Наказу Міністерства промислової політики України від 15 червня 2004 року №285 «Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу» (зі змінами та доповненнями) та ГОСТ 18322-78 «Система технічного обслуговування і ремонту техніки. Терміни та визначення» (зі змінами №1, 2). Вона обумовлює види, періодичність і обсяги ремонту. Якісно відремонтований рухомий склад дозволяє забезпечувати безаварійну роботу між плановими ремонтами, що особливо важливо для локомотивів, які використовуються у технологічних процесах основного виробництва промислового підприємства. Скорочення простоїв у ремонті дає можливість поліпшити використання парку, збільшити програму ремонту на тих самих виробничих площах.
Поточні ремонти мають забезпечувати безаварійну роботу рухомого складу між капітальними ремонтами. Капітальні ремонти слід розглядати як основу повного оздоровлення локомотива (вагона) шляхом відновлення або заміни основних вузлів чи деталей. Капітальні ремонти рухомого складу виконуються на спеціалізованих підприємствах.
Сучасні індустріальні методи поточного ремонту рухомого складу можуть бути забезпечені спеціалізацією і кооперацією ремонтного виробництва; агрегатним методом ремонту на основі взаємозамінності агрегатів, вузлів і деталей; комплексною механізацією і автоматизацією виробничих процесів з використанням графіків і карт технологічних процесів ремонту.
На рисунках 5.1 і 5.2 показано розташування ремонтних відділень тепловозно-вагонних депо на 14 і 4 ремонтних стійла. Електровозні депо мають в основному такі самі ремонтні відділення, що й тепловозні, за винятком відділень з ремонту дизелів, паливної апаратури, секцій холодильників, фільтрів, гідропередач. Ці депо мають відділення ремонту струмоприймачів і бортового електроустаткування.
Особливе місце в локомотивному господарстві займає хіміко-технічна лабораторія, від добре спрямованої роботи якої багато в чому залежить безаварійна експлуатація локомотивів.
Рисунок 5.1 – Тепловозно-вагонне депо на 14 стійл: І – цех ремонту вагонів; ІІ – цех ремонту тепловозів; ІІІ – відділ ремонту кранів; 1 – майстерні; 2 – стійла поточного ремонту вагонів; 3 – відділ ремонту автозчеплення; 4 – дільниця ремонту візків; 5 – дільниця одноразового викочування та обточування колісних пар; 6 – дільниця ремонту буксових вузлів; 7 – колісно-токарне відділення; 8 – дільниця колісно-моторних блоків; 9 – відділ піднімального та періодичного ремонтів тепловозів; 10 – електромашинне відділення; 11 – дизельно-агрегатне відділення; 12 – відділ зберігання крупних вузлів; 13 – дільниця ремонту гідропередачі; 14 – відділ періодичного ремонту і технічного огляду тепловозів; 15 – склад матеріалів і запасних частин.
Хіміко-технічна лабораторія контролює якість дизельного палива, мастил, піску, охолоджуючої рідини дизелів, масла гідропередачі. Ці матеріали контролюються як при надходженні до локомотивного господарства, так і під час експлуатації локомотивів і їх ремонту.
До екіпірувальних пристроїв локомотивних і локомотивно-вагонних депо належать склади, обладнані пристроями для постачання локомотивів паливом, піском, охолоджуючою дизель-рідиною, мастильними та обтиральними матеріалами, пристроями для продувки, обмивання, огляду локомотивів з відповідним колійним розвитком.
Рисунок 5.2 – Тепловозно-вагонне депо на 4 стійла: І – цех ремонту вагонів; 1- 4 – ковальсько-заготівельне, заливальне, зварювальне та вентиляторне відділення; 5 – зарядна станція; б – кислотна станція; ІІ – цех ремонту тепловозів; 7-10 – генераторне, акумуляторне, ремонтно-господарське за столярне відділення; 11 – відділ виправлення люків; 12 – комора; 13 – механічне відділення; 14 – відділення ремонту фільтрів; 15 – кімната суспільних заходів; 16 – кабінет начальника депо, 17 – санвузол; 18 – відділ ремонту наливної апаратури; 19 – електроремонтне відділення; 20 – комора; 21 – трансформаторна підстанція; 22 – електромостовий кран вантажопідйомністю 20/5 т; 23 – кран-балка вантажопідйомністю 5 т.
Екіпірувальні пристрої та схема деповських колій забезпечують поточне і найбільш швидке виконання операцій з постачання локомотивів паливом, мастильними матеріалами та матеріалами для обтирання, водою, піском, маслом.
Технологічний процес екіпірування локомотивів складається з ряду операцій, для виконання яких застосовуються різні механізми і пристрої. їх раціональне розташування забезпечує виконання на одній позиції всього комплексу екіпірувальних операцій.
Для забезпечення основного виробництва залізничними перевезеннями, особливо на великих металургійних заводах, споруджують декілька стаціонарних і пересувних екіпірувальних пунктів. Їх кількість і місце розташування визначаються робочим парком локомотивів і територіальним розташуванням цехів підприємства. У локомотивних господарствах металургійних підприємств найбільшого поширення набули відкриті стаціонарні екіпірувальні пункти.
Рисунок 5.3 – Стаціонарний екіпірувальний пункт: І – екіпірувальна колія; ІІ – зливна колія; ІІІ – розвантажувальна колія; 1 – відділ розподілу мастил; 2 – склади дизельного палива; 3 – склади мастил; 4 – пристрої для забезпечення тепловозів паливом, мастилом і водою; 5 – пристрій роздавання піску; 6 – оглядова канава; 7 – склад сухого піску; 8 – сушка піску.
Рисунок 5.5 – Пересуваний ремонтно-екіпірувальний пункт на базі автомобіля КрАЗ: 1 – ремонтна майстерня; 2 – верстак; 3 – ємність для мастила; 4 – бункер для піску; 5 – цистерна для дизельного палива; б - бак для води.
Рисунок 5.4 – Пересувний екіпірувальний пункт на базі чотиривісної платформи: 1 – цистерна для дизельного палива; 2 – ємності для мастил і води; 3 – бункер для піску; 4 – кабіна керування.
Для спостереження за станом вагонного парку, що знаходиться в експлуатації, на великих виробничих станціях у місцях навантаження і вивантаження створюють пункти технічного огляду вагонів.
Пункти технічного огляду вагонів (ПТО) розташовують на майданчику. Майданчик має оглядові та ремонтні колії, достатні для розміщення ремонтованих вагонів, а між коліями передбачені стелажі для запасних частин і матеріалів, а також колонки повітряної та електрозварювальної мережі. Перелік основного технічного оснащення, що застосовується при ремонті вагонів, встановлює керівництво вагонного депо залежно від обсягу робіт.
До складу ПТО вагонів входять такі виробничі приміщення: приміщення для оглядачів і ремонтних бригад, а також для старшого оглядача; склад для запасних частин і матеріалів; комора інструментальна; санітарно-побутові приміщення.
За призначенням ПТО вагонів поділяються на три категорії: для огляду вагонів, огляду і здійснення поточного безвідчіпного ремонту вагонів на коліях станції, огляду і здійснення поточного відчіпного і безвідчіпного ремонту вагонів.
Промивально-пропарювальні пункти організують у місцях з великим надходженням цистерн. Вони мають колії для подачі, стоянки і дрібного ремонту несправних цистерн, естакади для промивально-пропарювальних робіт, мережу трубопроводів для подачі гарячої та холодної води, пари і стисненого повітря, а також обладнання та устаткування для роботи з очищення цистерн.
Для очищення вагонів застосовують мостові крани, крани на залізничному ходу, реактивні установки для внутрішнього і зовнішнього очищення.
Підрозділи залізничного транспорту промислових підприємств повинні мати в постійній готовності необхідні відбудовні засоби.
Забороняється займати рухомим складом колії постійної стоянки відбудовних поїздів, призначених для виконання відновних робіт.
Відбудовні засоби (відбудовні поїзди та відбудовні бригади) організовуються для ліквідації наслідків сходів і зіткнень рухомого складу, а також відновлення колії та споруд, пошкоджених при стихійних лихах і в інших випадках.
Відбудовні поїзди створюються у залізничних цехах (управліннях) першої групи та на розсуд керівників підприємств у залізничних цехах другої групи і входять до складу цеху (служби) рухомого складу. У залізничних цехах другої, третьої та четвертої груп організовуються відбудовні бригади.
Матеріальна частина відбудовного поїзда і відновної бригади складається з головних і допоміжних засобів.
Головні засоби перебувають постійно в складі відбудовного поїзда і в розпорядженні відновної бригади, допоміжні – видаються на першу вимогу керівника відбудовних робіт.
До основних засобів належать: криті вагони (один, два) для зберігання майна і обігріву працівників, платформа для зберігання матеріалів і частин верхньої будови колії, платформа для зберігання пристосувань та інвентарю, що застосовується при підніманні рухомого складу (накочувальні черевики, спеціальний аварійний або вагонний візок, чалкові пристрої та ін.), крани на залізничному ходу вантажопідйомністю не менше 25 т.
До допоміжних відбудовних засобів належать: крани на залізничному ходу, монтажна дрезина контактної мережі (на електрифікованих ділянках), ремонтна майстерня колії на автомобілі (летучка), бульдозер, трактор, автомобіль для підвозу працівників.
Необхідна кількість відбудовних засобів для різних груп залізничних цехів встановлюється Положенням про відбудовний поїзд залізниць України. Схему відбудовного поїзда показано на рисунку 5.6.
Рисунок 5.6 – Схема відбудовного поїзда: 1 – кран; 2 – платформа для стріли крана; 3 – вагон; 4 – вагон-комора і майстерня; 5 – платформа для рейок і шпал
Page updated
Google Sites
Report abuse