7.2 Обладнання переїздів

До обладнання переїздів входять:

• переїзні світлофори;

• автоматичні шлагбауми;

• щитки управління переїзною сигналізацією;

• релейна апаратура, встановлена в релейній шафі;

• джерела живлення, поміщені в батарейні шафи.

Переїзні світлофори використовуються чотирьох типів: для одно- та двоколійних ділянок з двома та трьома сигнальними головками. Для двоколійних ділянок переїзні світлофори відрізняються від світлофорів одноколійних ділянок тільки формою переїзного покажчика. На щоглі переїзного світлофора двоколійної ділянки над хрестоподібним покажчиком додатково встановлюють переїзний напівхрестоподібний покажчик. На щоглі переїзного світлофора розміщають електричний дзвоник постійного струму типу ЗПТ-24 на напругу 24 В. На щоглі переїзного світлофора на нерегульованих переїздах без шлагбаумів встановлюють попереджувальний знак "Бережись поїзда".

Починаючи з 1996 року на переїздах встановлюють світлофори типу СП-2. Головки переїзного світлофора мають корпус з кришками з алюмінієвого сплаву або з чавуну. Світлооптична система складається з лінзового комплекту КЛМ з набором лінз червоного або місячно-білого кольору, розсіювача РІ-30 та світлофорної лампи ЖС12-15+15.

З 2000 р. почалося використання світлодіодних головок на переїзних світлофорах для подачі світлового сигналу червоного вогню замість електричних ламп. Живлення таких головок здійснюється від джерела змінного струму напругою 11,5 В частотою 50 Гц або напругою постійного струму 11,5 В. Потужність не бельше 25 Вт. В одній головці використовується близько 170 світлодіодів типу L-1543 SRC-E. Якщо під час експлуатації 40 і більше світлодіодів не горять, світлофорна головка вважається несправною і підлягає ремонту в РТД.

Автоматичний шлагбаум (АШ) (див. рис. нижче) складається з: основи 1, до якої кріпиться привід шлагбаума 2; загороджувального бруса 3, двох або трьох світлофорних головок 4; електричного дзвінка 5 і світлофорної щогли 6, яку встановлюють на корпусі приводу. Загороджувальний брус довжиною 4 (6 або 8) м з противагою для кращої видимості пофарбований червоними і білими смугами і оснащений трьома електричними ліхтарями з червоними вогнями, направленими в бік автомобільної дороги. Ліхтар, розташований на кінці брусу, двокольоровий. Білий вогонь, направлений в бік залізничної колії, призначений для попередження наїзду в нічний час автомобілем, що виїжджає з переїзду, на загороджувальний брус. При горизонтальному положенні брусу два ліхтаря горять миготливим червоним вогнем, а ліхтар, розташований на кінці, - постійним вогнем.

У відкритому положенні брус займає вертикальне положення і сигнали не подаються. У вертикальному положенні брус утримується завдяки упору, а в горизонтальному положенні брус не запирається. Тому витрати електроенергії йдуть тільки на роботу двигуна в момент спрацювання і для сигнальних ламп. Для виключення зламу брусу при випадковому наїзді на нього автотранспорту передбачається спеціальний пристрій для фіксації, який допускає в момент удару зміщення брусу відносно осі на 45°.

Електроживлення пристроїв переїзної сигналізації на ділянках з АБ здійснюється аналогічно пристроям АБ з тією особливістю, що для переїзних світлофорів і автошлагбаумів в усіх випадках (при електротязі й при автономній тязі), незалежно від кількості живильних фідерів змінного струму, передбачається резервне живлення від акумуляторних батарей, як правило, з акумуляторів типу АБН. Типове розміщення устаткування на переїзді двоколійної лінії при АБ й підключенні фідерів електроживлення до переїзних пристроїв показані на рис. нижче. Фідер основного живлення (ОПХ, ООХ) подається від трансформатора типу ОМ, підключеного до високовольтної лінії ВЛ СЦБ у релейну шафу переїзної сигналізації 2П2. Резервне живлення (РПХ, РОХ) подається в ту саму релейну шафу від трансформатора типу ОМ, підключеного до лінії ВЛ ПЕ на опорах контактної мережі. Електроживлення переїзних сигналів та автошлагбаума доповнено акумуляторною батареєю, що розміщена в БШ.