7.2 Роздільні пункти

Рух поїздів здійснюється із розмежуванням їх роздільними пунктами. 

Роздільними пунктами є станції, роз’їзди, обгінні пункти та колійні пости, прохідні світлофори автоблокування, а також межі блок-ділянок за автоматичної локомотивної сигналізації, що застосовується як самостійний засіб сигналізації та зв’язку.

Роз’їзд – роздільний пункт на одноколійних лініях. Його колійний розвиток призначається головним чином для схрещення та обгону поїздів, а в необхідних випадках для виконання у невеликих обсягах вантажних і пасажирських операцій.

Обгінним пунктом називається роздільний пункт на двоколійних лініях з колійним розвитком, який забезпечує обгін поїздів. В основному обгінні пункти крім головних, мають одну приймально-відправну колію на кожний напрямок руху.

Станцією називається роздільний пункт з колійним розвитком, що дозволяє крім схрещення і обгону поїздів, виконувати операції з приймання, відправлення, формування, розформування вантажних та пасажирських поїздів, приймання та видачу вантажів, обслуговування пасажирів, технічні операції з поїздами.

В залежності від основного призначення, обсягів і характеру роботи станції поділяються на проміжні, дільничні, вантажні, сортувальні і пасажирські, у тому числі і технічні пасажирські. 

Основне призначення проміжної станції – своєчасний і безпечний пропуск пасажирських і вантажних поїздів, а також обробка збірних поїздів. Якщо обсяг місцевої роботи значний – організовуються вивізні, передаточні поїзди, а також маршрути. На проміжних станціях також упроваджується приймання, видача та збереження багажу, навантаження, вивантаження, маневрова робота, що пов’язана з вантажними операціями, а в необхідних випадках і екіпірування маневрових локомотивів. На деяких проміжних станціях може бути масова посадка і висадка пасажирів приміських поїздів. У цьому випадку на цій станції закінчує шлях прямування частина приміських поїздів і станція одночасно є зонною. Для приймання цих поїздів виділяють спеціальні колії.

Призначення дільничної станції – формування дільничних і збірних, обробка транзитних поїздів, зміна локомотивів і бригад, технічне обслуговування рухомого складу, а також пасажирські і вантажні операції. У залежності від способу тягового обслуговування дільничні станції поділяються на:  станції основного депо, що здійснюють зміну локомотивів і локомотивних бригад, екіпірування локомотивів, технічний огляд і планові ремонти локомотивів та вагонів; станції пунктів обороту локомотивів; станції зміни локомотивних бригад.

Сортувальною станцією називається роздільний пункт мережі залізниць, що виконує сортування вагонів, формування та розформування поїздів. Основне призначення сортувальних станцій – переробка вантажопотоків з максимальним прискоренням просування вагонів. Крім основної роботи (сортування, формування поїздів та пропуск транзитних поїздів без переробки), на сортувальних станціях проводиться навантаження та вивантаження вантажів і пропуск пасажирських поїздів.

Пасажирські станції призначені для обслуговування пасажирів далекого, місцевого і приміського сполучень. Вони розташовуються в адміністративно-господарських і промислових центрах, курортних зонах, містах і населених пунктах, де організована пересадка на інші види транспорту. На них виконуються усі види операцій з пасажирськими вагонами і поїздами: пропуск і технічне обслуговування транзитних поїздів, екіпірування пасажирських вагонів, підготовка составів до рейсу (на технічній пасажирській станції, в парку).

Вантажні станції призначаються для навантаження, вивантаження, сортування, приймання і видачі вантажів, оформлення перевізних документів, приймання, розформування, формування і відправлення вантажних поїздів, а також обслуговування під’їзних колій.

До роздільних пунктів, що не мають колійного розвитку, належать прохідні світлофори, що установлюються при автоблокуванні на межі двох блок-дільниць, блок-пости – при напівавтоматичному блокуванні, а також межі блок-ділянок при автоматичній локомотивній сигналізації, що застосовується як самостійний засіб сигналізації та зв’язку під час руху поїздів.

Межами станції є:

на одноколійних ділянках – вхідні світлофори;

на двоколійних ділянках по кожній окремій головній колії з одного боку – вхідний світлофор, а з другого – сигнальний знак “Межа станції”, встановлений на відстані не меншій ніж 50 м за останнім вихідним стрілочним переводом.

На двоколійних ділянках, обладнаних двостороннім автоблокуванням, а також, де встановлені вхідні світлофори для приймання поїздів по неправильній колії, межею станції по кожній окремій головній колії є вхідні світлофори. 

Кожний роздільний пункт, допоміжний пост і пасажирський зупинний пункт повинен мати назву або номер. Назва має розміщуватися на пасажирській будівлі (будівлі поста) з фасаду, з обох сторін підходу поїзда, а при необхідності також на кінцях пасажирських платформ.

На пасажирських зупинних пунктах, розміщених на ділянках з інтенсивним рухом приміських поїздів, назва пункту, крім того, має вказуватись у декількох місцях вздовж пасажирської платформи.

Найменування роздільному пункту присвоюється, як правило, за назвою населеного пункту, що знаходиться поблизу, номер роздільного пункту, як правило, означає кілометр напрямку залізничної лінії, на якій розташований роздільний пункт (наприклад, колійний пост 105 км).

Найменування кожного перегону визначається роздільними пунктами, що його обмежують.

Залізничні колії діляться на головні на перегонах, станційні (в тому числі головні на станціях) і спеціального призначення.

На станціях кожна колія, стрілочний перевід, станційний пост централізації та стрілочний пост, а на перегонах кожна головна колія повинні мати номер.

Забороняється встановлювати однакові номери коліям, стрілочним переводам і постам у межах однієї станції. На станціях, що мають окремі парки, не допускається встановлювати однакові номери колій у межах одного парку.

Порядок нумерації колій і стрілочних переводів встановлюється Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Колії на станціях нумеруються у такому порядку: головні колії – римськими цифрами (І, ІІ, ІІІ, ІV), по непарному напрямку – непарними, по парному напрямку – парними; усі інші – арабськими цифрами. При чому, колії, що призначені для приймання парних поїздів, нумеруються парними цифрами (4, 6, 8, 10 і т.д.), а колії, що призначені для приймання непарних поїздів – непарними цифрами (3, 5, 7, 9 і т.д.). На роздільних пунктах з невеликою кількістю приймально-відправних колій, що використовуються для приймання як парних, так і непарних поїздів, нумерація їх здійснюється порядковими номерами слідом за номером головних колій від пасажирської будівлі в польову сторону (2, 3, 4, 5, 6 і т.д.). 

Стрілочні переводи нумерують з боку прибуття парних поїздів порядковими парними номерами, з боку прибуття непарних поїздів – порядковими непарними номерами. Нумерація стрілок на станціях, що мають великий колійний розвиток, здійснюється по окремих парках або групах колій, однорідних за характером роботи, починаючи з вхідних стрілок станції або парку. У разі нумерації по окремих парках кожному парку присвоюється сотня номерів, які указують на належність до даного парку. Стрілки, що входять у стрілочну вулицю, стрілки з’їздів, а також спарені повинні мати безперервну нумерацію. 

Станційні пости централізації і стрілочні пости, що розташовані в парній горловині, нумеруються парними порядковими цифрами, у непарній горловині – непарними.